Більшість з тих, хто розповідав нам останні 30 років як жити, виявляється, не знає, як нам блін виживати… а зараз дуже багато людей опинилися буквально на самозабезпеченні і, мені прикро висловлювати таку думку, але більшість українців не справляється, а ті хто справляються, здебільшого вже воюють, займаються волонтерством або іншою активною допомогою. Коли гострі бойові дії відступили, на перший план вийшли біженці, переселенці, постраждалі і жертви. Сьогодні, коли москалі/кацапи/росіяни вже стабільно не перешкоджають роботі гуманітарних коридорів, а сама їх робота стабілізувалася та й люди змогли зорієнтуватися, ці люди відчутно хлинули на територію безпечної України, яка тепер займається їх активним розселенням та устаткуванням.
Бойові дії, нажаль, не радують позитивними тенденціями, проте не можна і сказати що був дотиснутий Маріуполь, або закріплена лінія Токмак-Ізюм чи що там вище Маріуполя не піддається успішному атакуванню та посуванню (що в районі Херсона, нажаль не чув).
В Дніпрі сьогодні дуже активна повітряна тривога, а Борис Філатов із яким у мене особисті давні рахунки і якого я глибоко не поважаю та вважаю людиною випадковою на своїй посаді, закликав громадян евакуюватися власним транпсортом, при цьому не організуючи централізовану евакуацію (це як). Сподіваюся, Дніпро цю ніч переживе… невдало жартую. Сподіваюсь, що на Дніпро нічого не впаде.
Мирне життя не починається, як би ми не намагалися, адже ворог веде активні бойові дії, гинуть наші хлопці, проходять службу наші родичі, близькі та друзі. Війна продовжується. Проте, починається життя, тобто, віра у перемогу вже в найближчі дні стане впевненістю і на неї можна буде почати спиратися. Весна нарешті скинула залишки холоду і входить в свою найкрасивішу фазу — вибух зелені та цвіту. Попри всю трагічність та горе, які нас оточують, цьому природньому циклу життя ми не зможемо протистояти…