Протягом останнього року я приділив максимальну увагу тому, щоб заглибитись в соціум не тільки у вертикальному напрямку, але і в горизонтальному, — тобто повернутись до пересування країною та широкої взамодією з невибірковими людьми.
Завдяки цьому, у мене накопичилось трішечки більше інформації та загальних висновків про стан війни, економіки й соціуму, — для мене, найголовнішого з того, що відбувається, окрім мого власного життя.
Окрім того, державу, як інстут цивілізованого співіснування, я вважаю дуже цінним та корисним інструментом.
І тут, в Україні, попри п’ятий рік війни, відбуваються ті зміни у тенденціях, що і у всьому цивілізованому світі, оскільки, цивілізовану державу на момент розміщення публікації, Україна зберегла.
Основна тенденція полягає в деполітизації мас та захопленні влади популістами.
Тому, їм стає вигідніше лякати та воювати, ніж покращувати якість життя та шукати зміни для прогресу демократії.
Так робить й чинна українська влада, тому всі успіхи і стійкість, котрі проявляються серед всього українського народу, відбувається все більше всупереч цій владі.
Законотворча влада абсолютно недієздатна, залежна від Зеленського, частково воює.
Іноді виступає в опозиції до нього та розводить свої питання, але в цілому не дозволяє приймати критично важливі й необхідні закони і поправки (збільшення відповідальності за корупційні злочини, за ухилення від виконання закону про мобілізацію, тощо).
Тим не менше, це не головне у самому загальному стані справ на сьогоднішній день.
Головне: армія воює краще, громадянське суспільство стало мобілізованіше, економіка в силу руйнації та зупинки — мобілізується.
Хоча, нажаль, це несе за собою необов’язкові втрати, жертви та невідновлювані руйнації, которі наступають внаслідок посадової недбалості, корупційної шкоди, штучному сповільненню процесів.
Цьому всьому можна запобігти не за допомогою терору чи насилля над населенням, а за допомогою перевірених людством механізмів якісного колективного керування, прийняття рішень у невизначеності та наведенню порядку в людських структурах. Людство розробило для цього мехіназми, процедури, а тепер ще й моделювання та моделі.
Ми ж досі рухаємось навпомацки, без чіткого плану та якісних змін всередині соціальної та еконочної системи.
Про які навіть мені, неосвіченому невігласу на 5-ий рік стає зрозумілим, — іншого шляху немає 🙂
Приватний сектор
Приватний сектор економіки оптимізується під обмеження ринків, під руйнацію системи логістики й ризики перевізників, під скорочення ринку праці (катастрофічного).
Адміністративний сектор
Не оптмізується адміністративна складова буття. Вона існує по законам цивільного часу.
Посадовців так само багато, державні служби й сервіси так само неефективні, наша опора, ЗСУ, — досі служать без строків служби і перспективи демобілізації. Це сором та безумство
Тому, громадянське суспільство все активніше шевелиться, опозиція оживає, проте й кацапи не втрачають шансу, розгойдують та нагнітають.
Тому, це черговий відповідальний і резикований період в історії України, котрий має привести нас тільки до одного: необхідності змінюватись та покращуватись.
Простіших варіантів по сутів немає, хоча за простотою цих слів стоять цілі науки, в яких є люди, знаючі значно більше за мене 😉
