Ну що ж… минув майже рік з моменту моєї останньої публікації на власному сайті, а 2022 року так само минав рік моєї відсутності у Фейсбуці, тож це чудова закономірність та важлива для мене послідовність.
І, так само як тоді, тепер моя відсутність позначилась ще глибшою трансформацією, і, як наслідок, — збільшення обʼєму спостережень, думок, відкриттів та досліджень, які банально некрасиво виглядають у потоці абсолютно безликих уніфікованих публікацій без сторонніх посилань, ілюстрацій різного формату, тощо.
Точніше, — я просто “не взмозі” їх розмістити там таким чином, щоб вони лежали в зрозумілому для моєї свідомості місці, і знаходилися б зрозумілій для моєї свідомості структурі та вигляді.
Кожна нормальна текстова соцмережа розділяє публікації на шматки, перетворює комунікацію на якусь шифровку, і максимально ускладнює роботу з власними хештегами, архівом публікацій, пошуком, тощо.
Чомусь я не можу там корегувати свої публікації, гіперпосилання жахливо довгі, не ідентифікують мене ніяк, а потрібна мені цільова група людей та цікаві якісні автори формуються роками. І це нормально 🙂
Я сподіваюсь якось навіть продовжити дослідження цих механізмів, але як писати в соціальних мережах про ці соцмережі?.. Кому, якщо люди там — в матриці світогляду крізь контент цієї мережі…
А потім соцмережу купує чи отримує в керівництво якийсь самозакоханий додік і вся твоя писанина стає доступна тобі в мертвонародженому архіві або через рекламу і шквал публікацій таких же додіків…
Рішення проблеми
Щоб розміщувати в одне місце та структуровано історії, від яких у мене вже пухне голова, а також відео та інфографічний контент, а також не обмежувати себе в своїх публіцистичних розвагах та інтересах, а також налаштовувати зовнішній вигляд, дизайн, доступність цього контенту, я постановляю собі повернутися до написання лонгрідів в найтишіхе місце в інтернеті — тепер тут навіть коментарі відсутні. Хє-хє
Нове за рік
За цей рік змінилося дуже багато, бо я зрозумів що не можна сидіти на місці, що держава потерпатиме економічно і від дурнів, а громадяни і надалі стягатимуть наше громадянське суспільство до купи і ми рухатимемось вперед.
Герої на фронті, поступова еволюція суспільства і держапарату, зробили можливим другу річницю війни, хоч і не зробили можливим перемоги і… забрали найкращих.
На правах найгірших ми не справляємося, але зтягуємо всю ситуацію, бо у кожній громаді, на кожній ланці, у кожній банді та компанії знаходиться один у кожній з потрібних соціальних ролей.
Я, за цей рік, спробував багато з них і працюю над оптимальними.
Особисті ж стягнення та аспекти трансформації — розкриватиму у всьому, чому присвячений в результаті мій щоденник.
Раціональному науково-обґрунтованому та свідомому існуванню в гармонії, без насилля, в світі де тобі може довестися вбивати, де тебе можуть вбити, і так далі, — без заперечення та ігнорування жахливої реальності.
З прийнятим агресивності тварини під назвою “людина розумна”, її жадібністю, хтивістю та іншими специфічними особливостями.
З усвідомленням стадії, на якій знаходиться людство і без ілюзій стосовно власної слабкості, обмеженості та власної можливості помилятися, впадати в ілюзії чи когнітивно-психологічні помилки.