Одне з моїх улюблених словосполучень, яке я використовував дуже багато з 29 до 34-х, це: “Всьому свій час”. У мене навіть є розлогий пост про це, в якому я приводжу найбільш очевидні та поверхневі аргументи, які дозволяють свідомості навіть раціонально усвідомити свою незначущість і одночасно абсолютно значущість того, щоб побачити в моменті мить, або — безкінечність.
Рух матеріального світу обмежений законами фізики. Наше тіло, частина цього світу, і тому оновлюється, змінюється та розвивається паралельно з життям свідомості, яка вибудовує особистість в темряві черепної коробки. Або ні.
Прискорити цей обмін можливо, але він коштує дорого, у всих сенсах. Це напруга і насилля. Позавчора я дізнався про історію великої людини, першого з соціальних вірусних ідолів, який сказав всього декілька речей, але прожив абсолютно віддану своєму індивіду та Его (здебільшого) життя і… вмер. У 22 роки. Фактично, — геній того часу. І що він зробив? Налив собі м’язі анаболіками? Ні. Він зробив собі таке тіло як хотів для того, щоб показувати його, привертати увагу і отримувати задоволення. Крапка.
В це вже навіть важко повірити зараз, але бодібілдінг як спорт та естетика не відразу став взагалі частиною масової, тобто поп-культури і як бодібілдінг вже існує в окремій формі… коротше, популяризацію фізкультури як частини естетики життя зробили саме такі люди як ZYZZ. І ось такі маленькі але абсолютно самовіданні кроки рухають еволюцію людства.
Проте, КПД такого життя просто до болю жалюгідне та нищівне при своєму тверезому усвідомленні. І більшість людей це відчувають, тому не поспішають жити. І не живуть як той пан. Власне, навіть навпаки, а інтенсивний пошук вражень та насолод приводить більшість через різні “клуби смертників” до вельми насиченого і одночасно збалансованого буття. Хоча амплітуда балансуючих занурень іноді стає такою великою, що система все ж таки не витримує… але зараз не про це.
Все ж таки, якщо не поспішати, то темп вирівнюється і картинка про ВСЕ що відбувається, з віком стає дійсно розбірливою, та і маршрут все більш передбачуваний та підкоряється саме твоїй волі, а не чомусь іншому…
Один дід сказав мені вчора, що більше досвіду та краще його засвоєння потребує довшого часу. Міцне дерево не виростає швидко. Для моєї свідомості, яка завжди “бачить” по інтуїтивним відчуттям дуже далеко наперед, вельми нова та незвична думка про те, що й до самих думок треба дозріти. До бажаних здібностей треба дійти. В себе того, яким ти хочеш бути, треба дорости.
You know they might be a really good people… but they ain’t got cool stories to tell 🙂
Dry Creek Wrangler School
І, на протязі цієї еволюції, це відчуватиметься дуже часто — нелегко. Тимчасово 😉
P.S. Цікаво, що цей допис я почав із тих же вагань про назву для такого словосполучення і зіткнувся зі складністю визначення таких слів, які несуть мінімальний сенс, але застосовуються в реальних діях які мають дуже великий сенс і вплив на розвиток життя індивиду…