Не минуло і трьох тижнів, як повний нуль перетворився на повний максимум і я не применшую.
Ні, я не реалізував всі свої проекти, не прожив життя мрії, не вирішив головні проблеми побуту, заробітку та піклування про здоров’я. Місцями навіть навпаки: відсотки збільшили борги, нові травми і руйнація організму, а окрім системи водопостачання зламалася і система водонагріваня, а до того ще й відводу води з раковини (!)
Тобто в системі водопостачання у мене на кожному кльчовому вузлі — проблема 🙂
То що ж сталося?
Я став тим, хто реалізує свої проекти, дійде до кожної своєї мети і отримає все, до чого прагне. Я перестав тривожитися про результат.
Всі ці три тижні я просто виправляв кожну з поломок, кожен недолік, кожну проблему яку мав вирішити, в порядку пріоритету. І першою вирішилася соціальна — Всесвіт не позбавив мене друга.
Але поки я опинився в неочикуваний новій ізоляції у такій страшній кризі як я два роки собі назад обіцяв не допустити. І на межі ще більших складнощів. Проте, як би сильно це не тисло мене по-новому все ж таки мені дуже часто вдавалося бути в моменті і чітко відчувати: це вже було. І як сумлінний учень я вже не повторював помилку і не збивався з намічених кроків, хоча це було важко.
І навіть зараз формат процесу постійно змінюється і все займає ті місця і форми, які я не міг уявити і спланувати до того, як вони настануть.
Пройшовши вже не перший із коливань ситуації на тому рівні знань і навичок проходження нестабільних періодів, який у мене є зараз, я вперше отримую свідомий прогнозований результат.
І він виглядає як магія та чудо, вдача я шалений попутний вітер… ага.