Батьки виховали мене із повагою та гідністю. Тому, ще коли великі автобуси з гармошкою почали вимирати і нас поглинули маршрутки, а галасливий натовп з пригодами перетворився на суцільну пассажиромасу, я віддавав перевагу пішій прогулянці і виходив раніше, щоб пройтись.
Насправді, звичайно, ніт, ніхто не прокидався раніше і я тупо постійно запізнювався…
Проблема
В універі маршрутки стали основним транспортом до міста, і я відкрив в собі страшну соціофобію. Виявилося, що мені некомфортно тиснутися до чужих людей, як би я не любив обійми. Некомфортно коли дивляться, не завжди комфортно навіть вітатися! Тоді я ввімкнув свою адаптивність на повну, дізнався про існування розкладу, дійсно прокидався раніше, шукав хто мене може підвезти, і так далі, включаючи публіцистику в пресі на цю тему. Як тільки я почав заробляти — таксі. Як заробив гроші — водій з авто. Потім, отримав посвідчення, купив авто і відкрив безмежний світ на колесах, який лишився зі мною навіть без мотору…
Та й раніше машини періодично ламалися, тому я декілька раз за 20 років повертався до громадського транспорту, і по своїй роботі журналіста їхав першим тестовим “Богданом” в області, із Новомосковська в Дніпро. Я мало не вмер, а про автобус нічого не написав, бо це була чума. Тоді я відкрив поняття “пасажирські перевозки несумісні з людською гідністю“.
Надалі, такі умови стали системою. Люди звикли, що черги на зупинці, тіснота, стоячі місця — це нормально. Те, на скільки це небезпечно, вони згадували лише тоді, коли черговий “Богдан” знесе потягом на залізничному переїзді, або раненим китом проскрежочуть поламані гальмама автобусу на перехресті…
Тепер так повелося: всі хто хотів, міг скористатися вже не “службою таксі”, а перевозкою від інших людей, — “додатками таксі”. Тобто платним каршерінгом (для всих учасників процесу). Більше за те, там почали автобуси подавати, тобто як народна маршрутка, де водій сам відповідає за сервіс перед тобою (навіть юридично)… але виявилося, що це вирішує логістичні проблеми окремих людей, проте ніяк не змінює галузі пасажирської перевозки для більшості людей нації… і це мене, якщо чесно, бентежить і тривожить.
Дороги великого бубівництва це прекрасно, але ж по ним треба когось і щось возити.
І не так, як зараз
Рішення
Проблема відсутності працюючого законодавства у сфері перевезень відноситься до нашого замкнутого кола, в яке можна віднести економіку, яка, в свою чергу, притупляє ініциативу людей рухатися, платити за перевезення більше, вимагати кращого, врешті решт — берегти себе.
От, саме із останнього я і почну, оскільки на інше я зараз не можу вплинути і буду на цій сторінці лише збиратти думки, ідеї, якісь напрацювання розвинутих економік.
- Як користуватися громадським транспортом, який пригнічує Вашу гідність – зрозумійте, що це ворожа територія, будьте уважні, не лишайте недоглянутими речі, очикуйте що хтось штовхне або буде ініціатором якоїсь ситуації. Може якісь тренери с самозахисту щось понаписували? Пошукати. Де їздити у громадському транспорті? Чому краще стояти в центрі вагону? Які є схеми, варіанти та прециденти отримання компенсацій у випадку різних ситуацій?
- Як розвивати громадський транспорт? Ось офіційне посилання раз і два.
- Як уникати громадського транспорту. Додатки для використанння різного транспорту який надають інші люди. Як користуватися картами? Як корисно ходити?
- Як допомогти іншим уникати. Є своя машина? Якщо це не принципова позиція, то чому нікого не возиш? А якщо принципова, то давай ще раз переглянемо
- Як змінити галузь. Культура — економіка. Або, з’явиться економіка, або — закони. Або — прецеденти. Або — стартапи. Весь Баблакаро-Уклон можна перетворити на державне дотаційне підприємство де будь хто може возити будь кого і платии рівно 1% податку на дорогу та дорожну поліцію.
Додадковий матеріал
Існуюча ієрархія перевезень — суто вертикальна. На рівні економіки, навіть всієї історії та культури галузі транспортних перевезень. Це великі гроші і змістовні інтереси. Але є одне але. Вона не відповідає запитам сучасності: гнучкість, надійність, зниження ризиків та компенсації, заробіток та права водіїв, та всих учасників ринку. Саме тому, технології у вигляді додатків як локальних так і міжнародних бізнесів, а також їх нащадки — дадуть приватному роздрібному сектору інструмент для надання послуг максимально простим та вигідним для себе шляхом. Куди і навіщо буде їхати українцям майбутнього, я вже окремо розповім