Добра традиція, починати свій день із запису в щоденник… хоча, потребує певної уваги та енергії, оскільки часто важко відірватися обличчям, або випірнути й всією головою із потоку буття, який наша свідомість, особливо якщо вона підкріплена волею, намагається завжди розігнати та поглибити… війна, як і мандрівка, робить це не просто можливим, а необхідним. Вже з перших хвилин нового дня, — доводиться підбивати підсумки…
Починається все з перевірки свого статусу, справ за вікном і на районі/місті. Потім перекличка своїх, обмін новинами. Дослідження стану справ, початок корисної діяльності. Потім знову проміжок, перекличка, — якщо не було непередбачуваних подій. І так по колу…
Це коло у всих постраждалих своє, кожен знаходиться у власних умовах, проте суть приблизно однакова, якщо навіть корисна діяльність зводиться до пересування речей, або досипання після безсонної ночі.
Хтось, нажаль, не виявляється взмозі навіть попіклуватися про себе, не те що вберегти… хоча, війна могла стати доволі суттєвим мотивом для будь яких змін.
10:22 — виявилося, що на дворі -2, а вночі було і взагалі -6… в місті вже вимкнули опалення, а я не помітив, бо в селі у мене і так температура постійно коливалася бо залежала від ручної протопки… але на дворі я б зараз роздивлявся як протикаються тюльпани через мерзлу землю, як лежить іній на перших бруньках, як осідає і догниває вся тлінна органіка з минулого сезону, наповнюючи повітря першими, ще предцвітними ароматами…
21:38 — день пройшов спокійно, тихо, я б сказав би на стільки, що страшно — таких тихих днів я не пам’ятаю. І справа не у звичці, а у тому, що Росія змінює стратегію, що переговорний процес почав рухатися, і є перші натяки на те, що з’явилися дійсно перспективи до вирішення. Дай Бог…
Окрім всього іншого, як то побудови проекту, до якого я зараз став дотичний, я раптом почав знову шукати можливості більше спілкуватися та знайомитися з новими людьми. Точніше на це виникли сили, запит та знайшлися можливості. Хоча, здебільшого у цьому мене зупиняють страхи, травми, стереотипи, упередженість та відсутність культури подібної взаємодії. Проте, війна вивела моє особисте спілкування із людьми із зовнішнього світу на новий рівень, і на цьому рівні контакт заради знайомства, взаємодії та зближення, виявився доступним. В той же час, як захистом від попередніх помилок слугує певний набір елементів, до розробки яких я вже підходив певний час, і навіть почав це описувати для свого анти-блогу, проте життя внесло корективи… зараз цей матеріал та життєвий досвід суттєво поповнився, а також дозволив додати у моє життя таку важливу та значиму річ, як партнерська взаємодія… це для мене щось типу практичної любові…