Виїбали! Боже, наші уродички винесли мені мозок і новий раунд переговорів приніс новий раунд соціальних дискусій, у якій навіть я ляпнув контроверсійну емоційну річ, яка викликала цілих 6 коментарів із розлогим розмірковуванням авторів, серед яких навіть відписатися мама… проте уродчики, це звичайно не емоційні співгромадяни, як мама та середній дописувач, якого цікавить перш за все його безпека і який висловлюється про свої думки, свої погляди, емоції, спостереження, тощо. Я засуджую тих, хто вважає себе достатньо проінформованим для того, щоб розповідати іншим як все є, що буде, що потрібно робити, хто правий, хто не правий, як хріново ведеться війна і все довкола…
От приблизно такий, хоч і не вичерпний перелік тих критеріїв, за котрим я б виділив би пиздоболів, але потім я за сьогодні натрапив і просто на зрадників, та різні групування позицій, серед яких виявилися й ті, про які я навіть не знав… власне, це та стадія розвитку подій, коли ті хто мовчали, починають говорити і заявляти про своїй героїзм і голосно галасувати… багато з тих, хто ховався, починає вилазити, і ось це все сьогодні далось в знаки.
Пояснення вельми просте: етап війни. Сьогодні перемовини, а в рамках перемовин, — ультиматуми Маріуполю, відступ з Київської області, а потім, ось зараз ввечорі, — нові звукові хвилі, а також інформаційні…
Проте я весь день був геть в інших проблемах та питаннях, тому прийняти участь у цьому жвавому бурхлінні поглядів просто не міг. Як завжди. Хоча, міг замітити й те, як загострилась дискусія на тему свій/чужий, хороший/злий, корисний/безкорисний, показушний/сором’язливий, герой/не герой і на скільки важко тримати стрій стосовно тих цілей про які навіть зараз розмовок немає. Хоча це зараз саме надважливо.
Чи впорається наше суспільство і на скільки це буде можливою протидією поїхавшій з глузду росії, покажуть вже найближчі дні.