… після цих слів росія хоче поставити крапку, але Україна, вже віки тому і віки в майбутньому, — буде тричі, як зубці на нашому тризубі, стирчати гордо і величаво, повернуті громадою один до одного і стіною — проти ворогів.
Мій рідний Дніпро тепер теж в зоні прямого інтересу, удару і типової атаки, коли спочатку типу військові об’єкти, потім типу все, де був хоч хтось військовий чи схожий на нього чи просто прояв хворої фантазії місцевого рашиста-наводичка… словом, за пройденим сценарієм…
І як би мені б не було боляче це визнавати, але цей сценарій дійсно не вбачає нових варіантів окрім зґвалтування моєї матері, відрубання рук, інших кінцівок татові, брату, куму… ну, або просто що будь кого з них вб‘є мінометним обстрілом від росіян або під час бойових дій, таке буває — з нашого боку. Що з цього і для кого з тих, хто став учасником, навіть віддаленим, ще не зрощуміло? Це раз.
Маріуполь. Місто, яке стало прекрасним, а тепер стало великим, і цілим меморіалом безлічі людей, загинувших за високий стяг нашої мужності та волі до перемоги. Демонстрації незламного духу та сили. Саме тому, сьогодні відбулося відразу дві диверсії. Перша — інформаційна, це начебто заява морських піхотинців, одних з оборонців Маріуполя, про те що вони буцімто здалися. Опубліковано в ФБ, російською. Ось тут буде посилання.
Друга — терористична. Хімічна атака. Деталей не знаю і оскільки не ставлю тут собі за ціль відображати весь хід російсько-української війни, то можливо і не додам у публікацію, проте, на ряду із підривом станції на Луганщині вчора, можна сміливо заявляти про тенденцію в розширенні злочинного арсеналу, яким росіяни намагаються примусити українців до поразки і здачі національних інтересів, тобто, самої ідеї своєї нації… ну, для цього дійсно доведеться знищити всих нас, от вони і продовжують.
Атака на військову інфраструктуру це лише фаза і крок, після якого йде цивільна, а потім намагається заходити армія зомбі-вояк, які винищують всих, хто може чинити спротив або воювати, ламає дух, морить голодом і вбиває свій фашизм. Потім ці вояки отримують те, за чим прийшли — можливість грабувати і стверджувалися за рахунок нищення наших цінностей та матеріальних досягнень. На цьому місія росіян вичерпується. І перспектива всієї дикої бійні — теж.