У військових є поняття “нуль”, яке означає відстань до лінії зіткнення з ворогом, але у математиці на лінії координат, саме нуль перерізає площини позитивних та негативних значень. Виповзаючи з-під нуля і, чепляючись за цю “нульову” вісь, ти можеш відштовхнутися далі не відразу, а лише через певний час. На протязі цього часу доводиться стикатися з випробуваннями та розвитком подій, який і називається життям, а крива, тим часом, не може лишатися паралельною, якщо неприйнятна тому, хто веде цю лінію.
Моя крива по страшній але логічній випадковості зайшла на таку глибину, з якої вибратися у позитивну зону було б навіть небезпечно, адже кожен час і кожен день, щонайменше з 2019-го року я шукаю, борюся і змінюю себе для того, щоб повернутися на комфортний рівень у тих умовах реалізації, заради яких цей шматок подій в моєму житті і відбувся. Небезпечно для непідготованого організму та свідомості, які потрапили так глибоко не просто так.
І не просто так, зараз моя боротьба (не плутати) точиться саме довкола цієї лінії. Адже по ній проляже фундамент подальшого росту і конструкції мого існування.
Тому, вона мене цікавить не лише як той стан умов, що позбавить мене порожнього гаманця та шлунку. Я прагну до такого стану свідомості, організму та буття, якому відповідатиме позитивність фінансового балансу та достатні регулярні надходження.
Таким надходженням та доходженням, відповідає лише один варіант упорядження молекул, думок, та направленності дій живого організму: користь та продуктивність.
При цьому, гроші Всесвіту надходять до індивидуумів через інших людей, які виступають покупцями, замовниками, спонсорами, добрими людями або просто друзями, тому ця користь має так або інакше включати інтереси інших і чим більше та точніше вони їм відповідають, тим кращі результати ви отримаєте в ході реалізації.
Я вже добре знаю та дослідив, чим я можу та є корисний, які у мене є сильні та слабкі сторони, навички, здібності та схильності. Завдяки цьому я кожен день, тиждень, місяць і рік, ось вже третій рік поспіль, вибудовую модель існування, довколо якої в цілому, після років еволюції, корегуван та змін, — я і помру. Ключове поняття — модел існування, яке включає в себе принцип системності, який в моєму житті хоч і існував, проте бездумно та безцільно, а відповідно — не приніс гідних успіхів.
Це і топлю 🙂
Проте параллельно, постійно та навіть регулярно опиняюсь в складних матеріальних умовах, у нових випробуваннях та потребі пристосовуватися, а війна навіть закинула мене у місто та колектив людей, звідкіля я виніс дуже важливу складову свого світогляду, — колективну. Сама війна, це дійство командне, і я знайшов точки взаємодії, та механізми, від яких мені більш ніж по душі робота з людьми, для людей, тощо.
А це відкриває для мене безмежні можливості для реалізації задуманного.
Питання, як робити це без належних умов на пустий шлунок та ясних перспектив попереду? Відповідь очевидна: по-воєнному.