Я б мусив написати щось про війну і про те, як і що відбувається зараз на фронті, а також довкола та в наших серцях, проте… я не знаю, що відбувається в інших серцях, і чому досі існує фронт і як саме він існує і коли закінчиться… можливо, це не патріотично і я настоюю на тому, щоб знати на стільки, щоб реалізовувати свій особистий потенціал та можливості індивідуальних обставин, але в останні днів 10 це знання для мене обмежується спостереженням процесів змоги та спроб налагодження повноцінного життя довкола, а заглиблюється вже у цей фронт.
Я зміг нарешті повернутися додому, хоча тепер для мене ще більше немає дому без рідних та близьких людей, друзів, однозумців та нації та держави, без того, заради чого я повернувся жити до України ще у 2016-ому році, але не міг дістатися до цього через власні обставини… але, ці обставини дарували мені місце, де я можу бути собою, де я в праві бути вільним, і в результаті відпочивати, відновлювати сили та, як результат, насолоджуватися життям навіть коли воно вкрай скрутне та неналагоджене… як у мене.
Хоча, післа 60 днів війни, з такими близькими людьми та рідними, з такою нацією та в такий історичний час, коли я особисто буквально нічого і нікого не втратив… особисто я кожен день відчуваю, на скільки багато я маю. І, вдячний за це, маю багато енергії та наснаги рухати процеси, які б дозволили мені стати більш ресурсоємким членом громади, більш вільним хоча б від боргів перед фінансовими установами… яка блін держава… хоча за державу нам тепер знадобитьс як ніколи вкладатися та докладатися. Легше не буде. Бо війна не закінчиться якоюсь карколомною перемогою і це дуже боляче… неможливість захистити своїх людей — це дуже важко і ще більш боляче… але, схоже, я вирішив прориватися через цей біль, частковим запереченням, частковою раціоналізацією, регулярними сльозами та максимально контраверсійними джерелами інформації, за якими я потроху стежу, хоча після того, як почав майже регулярно бувати в своєму місці сили, то дуже швидко повернувся до всих навичок саморозвитку, включаючи інформаційну дисципліну. Власне, моє незнання про деталі процесу війни та точного положення, подій, пов’язане ще з цим — я моніторю по “буйкам”, і ворог тримається в форватері, хоча всі ЧП на території Росії за останні дні підвищує загострення. А головна біль — це втрата сходу та успішний коридор на Крим, який все ж таки може бути поки що утворений…
Тепер я вже засинаю і не буду себе тривожити, мені здається я сказав навіть забагато 🙂