💥 їбучі росіяни такі надгризли ще нашу енергетичну інфраструктуру, вчора до вечора блимали на обрії розряди блискавок, вбитих прямо на землі… вбили і декількох цивільних уламками. Багатьом містам досталося ще більше, наприклад Кривому Рогу, який на ряду з Нікополем та Мелітополем потерпає від жорстоких обстрілів… і я знаю і відслідковую і переживаю, і вважаю більш суттєвим та важливим ніж відключення електрики особисто у мене. Тим більше, що відверто для мене та моїх умов виживання це означає покищо немите тіло, що я дуже не люблю, але не так сильно як вірогідність втратити життя, яку приймають на себе добровільно воїни та бійці різних підрозділів України. За що я їм вдячний як громадянин і людина. Чому ризикують люди під обстрілами, я не знаю і поділяю точку зору тільки тверезих фаталістів, які ставлять своє життя на кон свідомо.
Як би там не було, сьогодні продовжує гримати, а електрика знову більш недоступна, хоча вже пару днів була доступна майже повністю, хоч і в жахливій якості, але це вже лінія. Сьогодні ніякої лінії, але продовження нашої війни проти геноциду і руйнації, — варте цих жертв. Але вони відчуваються регулярно, навіть при таких умовах життя як у мене, які спеціально підібрані для безпеки і зручності в ході цього протистояння.
Пізніше. ⚡️➕➕😈
🚴 велосипед, який лишився тепер моїм основним транспортом (покищо), сьогодні дозволив відчути переваги цього розташування, адже в 15 кілометрах відкрився мій улюблений ресторан швидкохарчу — McDonald’s.
Я впізнав будівництво цього закладу вже по силуету будівлі на території вічного пустиря, який знаходився на етапі трансформації в кладовище будматеріалу із стоянки різного транспорту, адже він був захований між рестораном і грядою магазинчиків перед трасою… на другу лінію в такому закутку просто не було економічного ресурсу, аж ось, за якісь чотири роки, трохи далі почав розгортатися повноцінний багатоповерховий спальник зі щільних панельних багатоповерхівок, об’єднаних в глухі комплекси, а ще далі — цілі гілки комплексів таунхаузів та приватних садиб, тому довкола пустиря з’явилося відразу стільки нових супермаркетів, і тоді вже для цього пустиря виявилося відразу стільки ресурсу, що він став місцем будівництва другого в області ресторану цієї світової мережі фаст-фуду. Рахуй, другий заміський МакДі!.. А скільки тепер ще ресторанів там втулиться довкола, ммм…
Так, я люблю прогрес, хоч і дуже ціную незмінність та простоту
Коротше, будівництво завершили вже через місяць після повернення МакДі в “безпечні” міста України, і тому це чудо подвійне. І два дні назад я побачив буквально ті пів дня, коли його було відкрито. Їхати думав на другий же ранок :))) але перемогли побутові та трудові пріоритети та бажання зробити цей акт із насолодою і без напрягу. Хоча, відчуваючи погіршення погоди, розумів що комфортніше після сьогодні вже не стане ніяк… і вітер за вікном з обіду весь час кидає рідкі каплі дощу на підвіконня. Та і в дорозі мене супроводжували різні форми рідких дрібних і не дуже рясних опадів та відчутне похолодання. З настанням морозів вплосіппдінг стане вже максимально ускладнено. Хоча ні, то при снігу (при ожеледиці їздити неможливо). Так шо побачимо, позаминулого року мій велосезон майже не переривався.
🖥 попри всі ці речі, я запустив робочі процеси за компом вранці, заскочив і зробив три оновлення в обід, а паралельно виконав ще одну роботу на $30… так що, найбільш для мене дивне, це те, що, попри все зростаючий енергооберт довкола формулювання цих розлогих публічних аналізів мого повсякденного буття, росте ще й стабільність мого незалежного фінансового доходу, з генерованого улюбленими справами і без напрягів. За що, власне, і боровсь 🙂 stay tuned
