Є таке поняття як “майндфулнес”, а я пропоную ще використовувати термін “фулнес”, який означатиме відчуття такої наповненості і успішності, від якого трішки зле, бо ситість відчувається як відсутність голоду, а от “наповненість їжею” виникає тоді, коли утворюється велика амплітуда між двома станами і частіше всього від голоду до переїдання.
Точно так само і з почуттями. При отриманні їх у великій порції після дефіциту, маєш прямо інтоксикацію, яку без усвідомлення механіки цього явища важко використати з користю, оскільки кількість, якість, але головне, різнорідність енергій така сильна, що важко направити їх у якесь “просте” русло і найважче, — у спокійне і глибоке переживання.
Висота відчуттів, які переживає наша психіка в моменти глибокого єднання з близькими, кохання, визнання, успіху, наче потребує подальшого нарощування, і як тільки маячить зміна приємних відчуттів, підштовхує стати тягнутися за продовженням, іноді зайвим і шкідливим.
Адже безкінечне продовження має тільки баланс, а піднесення саме по собі викликане контрастом і високою цінністю того, що є стимулом для сильних приємних переживань.
Без такого контрасту, з отриманням бажанного у необхідній мірі, ми матимемо можливість сформувати новий дефіцит шляхом поступового зниження цінності бажаного, або — навпаки, появи періодів коли виникатиме спокуса отримання надлишкових приємних переживань. Обидві тяги повертають нас до необхідності пошуку своїх балансів.
Як би там не було, потрапляти в приємні всплески значно приємніше і корисніше для світу, ніж в неприємні ROFL