В таких умовах легко уявити довкола себе зомбі, які штурмують житло щоб отримати доступ до твого тіла… адже довкола не просто темнота блекаута, а ще й дрібна мікрокрапельна мряка, яка не просто капає, а летить на вітру, просто змочуючи всі поверхні, а вже звідтіля стікаючи краплями.
Поки не теплішало, то мороз старанно вкривав всі дерева на горі в білу глазур з цього неповноцінного дощу. Від нього сосни почали виглядати особливо понуро, наче спаніель з мокрими вухами.
Протягом дня це вбрання спускалося нижче і нижче, а за ним спускалися і хмари, на зустріч яким почав підійматися туман і коли вони зустрілися, дощ остаточно перейшов у горизонтальний потік і мороз відступив.
Життя в темряві дуже просте і сповнене багатьох можливостей, перш за все для нашого сприйняття та відчуття. Оскільки ми бачимо значно менше, у нас лишається значно більше ресурсів для чого завгодно.
Колись я часто і надовго зникав, вимикав телефони і ховався, але зараз під’єднуюсь декілька разів онлайн, — тільки для того, щоб перевірити свою невеличку мережу контактів і значимо людей.
Буденність цього для добре висвітлюють ці три твіти: