Цей абсурд, дурість, тупість, грубість, дикість, ниць, вже неможливо відліковувати, відміряти, відслідковувати. Всі, зціпивши зуби, боряться на всих фронтах, а ЗСУ вміло розтягує та тримає оборону. Нажаль, їбані росіяни потроху все ж продовжують просуватися, а саме головне — дичіють та збільшують масштаби гуманітарного тиску, тобто удару по населенню. Вони мародерствуть (буквально зараз забралися у будівлю яку я під Києвом зводив, і де багато важливого прожив), вони обстрілюють все підряд, як ракетами, так і військовими, — які непрофесійні, злі, голодні (сьогодні розстріляли цивільних пенсіонерів просто на перехресті), вони тупо беруть в заручники людей, які переховуються в будівлях (у жодного з цих людей немає навіть зброї). Хто нацисти? Хто націоналісти? При цьому, по каналах російської пропаганди ця кривожерлива насильницька війна проти українців і всього українського, подається як якась миротворча місія, що вона іде повністю успішно, ніяких проблем нема і так далі…
Це на стільки абсурдно, тупо і безперспективно, що вже просто немає ні гніву, ні терпіння, ні будь яких заходів, тим більше, що українці всі ці речі виконують як єдиний механізм. На нас діє не пропаганда, а інстинкт виживання. І цей інстинкт штовхає нас боротися, а також — відступати за наші цінності.
І ніхто не відступає в бік РФ
Смішно було читати як не просто у всяких помойках, а на центральних ЗМІ в РФ, транслюється наратив про те, що українці не дають своїм громадянам тікати в Росію… хоча, по суті, їм не треба нікуди тікати, оскільки російська армія намагається захопити міста…
Проте, страждання безлічі українців, особливо тих, хто лишилися на окупованих шматках території, у відрізаних будівлях, підвалах та місцях без продуктів, водопостачання та ліків… це насправді жахливо і є великою травмою. Всі постраждалі навіть не усвідомлюють, на скільки важливо їх терпіння, увага, сміливість, віра. Я написав про це сьогодні чудовий текст, проте поки працював над ним, знову вперся у вузький ланку — техніку, плюс, свій мозок… короче, перезавантажив комп і давно не був такий розчарований, проте, відчував не лють, а лише розпач. Бо окрім слів та відео, у мене немає можливості ніяк донести до громадян свої думки, а мої думки, це врешті реш єдине те, що можу зробити лише я.
Окрім того, зміст цих думок віддзеркалює мою дійсність, а також основні кроки у ций страшній дійсності, та дозволяє синтезувати головне, а також краще зважити подальше.
Наша психіка — вкрай обмежений інструмент, тому фіксація думок, їх формулювання та обдування з різних сторін на протязі певного часу, це корисна навичка, яка дозволяє при ефективній швидкості отримувати значну перевагу у ситуації. Не конкурентну перевагу, а перевагу у досягненні цілей: знищення ворога, захист батьківщині, допомога, порятунок, вирішення ще якихось важливих питань чи задач, про які я не знаю.
В ці дні, я міг спостерігати за судьбами багатьох моіх співгромадян, багатьма думками, і так далі. Звичайно, я уважно проживаю кожну хвалину та мить цих подій і свого існування в них. Мабудь, пам’ятаю кожен момент з того дня, коли прокинувся від ударної хвилі. Хоча, саме війна і такий режим існування наступив рівно наступного ранку, коли я за три години схопив свій тривожний чемоданчик, все те що вважав найцінніше, і поїхав у центр подій.
В той момент, я не знав, лишаю я свою улюблену хату назавжди, чи лишаю я назавжди це життя, і схоже, що ці голки під шкірою, страшний тиск довколишнього середовища, вже не зітреться ніколи та нічим
… тільки благословенною смертю LOL
Англійці та США дійсно допомагають у цій війні, це стало зрозуміло сьогодні, коли вони відмовилися від придбання енергоносіїв з Росїї. Синхронні санкції такого масштабу це тупо ядерни бомба в економічній сфері. Проте, блін, трагедія народу нашого і буквально все більшої кількості сімей та родин від цього не менше і загрози не менше, і блін миру не було 8 років, а тепер взагалі…