На фотографії сходинка, до якої ми в дві зміни стояли 3 години приблизно 5 метрів. Добрі господарі, українці, запасають товари першої необхїдностї. Виробляються особліви правила взаємодії, виникає особлива близкисть. Стає абсолютно важливим поняття “свійськості”.
Спостерігати за такою взаємодією мені не просто по-новому, а взагалі фантастично, оскільки я давно не знаходився так близько до людей так довго, не взаємодіяв з ними ніколи так тісно, а в останні роки і не бачив багато… тільки-тилькі власне почав вивчати та входити у взаємодію з жителями планети Земля, про що навить публикацію почав писати, проте не дописав…
Про чергу я вже тупо все забув на данний момент, в оперативній пам’яті ці враження та спостереження вже витіснилися новими — не менш фантастичними та сильними…
Ми стаємо в черзі за майбутнім, яке постійно змінюється. В результаті черга стає довше і ми тільки знаємо, що правда на нашому боці, що ми навіть змирилися з анексією і у цьому статусі ковтали розстріл та вбивство наших солдат, руйнацію частини нашої країни…