Все у світі пов’язано вже лише через те, що людина не може сприймати та утримувати те, що не пов’язано, а відповідним чином будуються соціальні, економічні та матеріальні системи людей.
Відповідно, на 18 день, як і на день 1, лишаються важливими та значимими ті дії, які приймає кожен з нас у кожну мить, як би далеко чи близько ми не знаходилися по відповідності до точок зіткнення.
Бо гібридний геноцид пов’язує у собі декілька векторів руйнації колективних засад, в тому числі й на індивідуальних рівнях. Тобто, точкою зіткнення стає не тільки безпосередня перестрілка, а ще й цивільні будівлі, об‘єкти критичних інфраструктур, а на нижчому рівні, — побут та умови існування громадянина.
Вчора ви відбудували собі певну незалежність від зовнішніх обставин, домовилися зі співгромадянами, поставили свої стіни, стали цінним професіоналом, якому гідно платять і дають можливості рости та розвиватися, а сьогодні вже немає ні стін, ні професії, а іноді вас самих, — тобто буквально все втрачає сенс.
Сенси наповнюються, стіни відбудовуються, професіоналом завжди можна стати… проте у дні війни, у найскладніші моменти це не так, і ми не взмозі ні побачити, ні відчути того, на що можна було б спертися.
Саме у цьому пошуці, найчастіше виникають думки про гачок на стелі, або відчайдушний стрибок на багнет ворога, або ще якась стокгольмська радість… і в такі моменти я рекомендую пам’ятати наступне.
Все в світі пов’язано тільки нашою фантазією, культурою, та специфікою когнітивного й зоологічного світосприйняття. В природі нічого не пов’язано між собою, ніщо немає ніякого сенсу, і ні на що не можна покластися.
Війна, як і будь які соціальні катаклізми та руйнівні трансформації, відкриває двері до справжньої реальності. Хаотичної, непередбачуваної, та… однієї-єдиної.
Під час бойових дій у постраждалих здебільшого зникають будь які альтернативи, вибір, можливості. Все обнуляється і ти починаєш з боротьби за виживання… і, якщо вижив, то часто не можеш навіть усвідомити, оцінити, та зрозуміти, скільки людей в ці дні вже зникли назавжди.
Смерть, це єдине що дійсно безповоротне, а до тих пір не варто поспішати з висновками. Тільки тверезі рішення, регулярне зважування та менеджмент ресурсів.
Своїх сил, запасів грошей, соціальних зв’язків, ідей, інформації… і тут кожна дія, кожна думка та рішення постраждалих, та тих, кого це торкається, вкрай важлива. Бо все у світі пов’язано. І зараз кожен українець на рахунку, бо без цілісності території, безпеки, прав та свобод, з державними інститутами під ударом війни, в ці часи кожен українець як носій національної ідеї, як ніколи і є наша нація.