🖤 Сьогодні один з тих трагічних і жахливих днів, коли і в державі не перспективно, і в житті затяжний спад, психологічно кисло декілька днів (може від погоди), а раптом ще і відбувається якесь ЧП, що стосується нашої невеличкої групппи людей в 42 мільйона душ…
Нижче стане зрозумілим: ще один ранок під обстрілом моїх емоційних та енергетичних позицій, я, мабудь, вже не витримав би. А проблеми у транспортній галузі і саме тих людей, які вимушені сидіти і стояти там між рядами — мене чіпляють, або тригерять, як кажуть психологи…
☝️ Але ж, об’єктивно, це трагедія, яка ще раз підтверджує глибоку для мене проблематику, проте конкретно сьогодні вона мене не торкнулася і я не можу ні якось допомогти, ні вплинути на ситуацію. І вона не впливає на моє буття також… це раз.
По-друге я взяв уже існуючий блог і швиденько виклав туди все що я думаю. Годину роботи і мені полегшало. Потім в Твіттері, раптом наткнувся на тупі думки які заперечують небезпечність нашого громадського транспорту, посилаючись на… СТАТИСТИКУ. Саме цей твіт чомусь почали лайкати. Плюс, автор навіть не відстоював свою думку, а кинув в мене інфографікою і був таков… хм.. я ще більше злякався за людей на табуретках в проходах тих «Спринтерів»… 🙁
Але… було і так вже про що поміркувати і не так багато натхнення це робити, бо, головне, — Хата вже стала холодною, в ній не стало брудно, але явно поменшало порядку… і я почав маленькими кроками це все робити, хоча дуже хотілося регресувати…
Проте, я знаю подальший сценарій регресу від таких причин і в цих умовах. Це неприкольно. Регресувати треба після вершин 😉
… найголовнішим виявилося навіть не те, що я навів порядок або грубу натопив. Ні. Головне, що весь день я не відступив від основних своїх звичок та спрямувань, просто без натхнення їх робив по мінімуму… so.
♥️ Сьогодні один з тих магічних і чарівних днів, які змінюють дуже багато.
Я не знаю, як це працює, і я не впевнений, що мені вдасться роздивитися в цьому універсальну систему, інтерфейс взаємодії з енергіями, проте я вже давно і чітко відчуваю і вичікую отримання від Життя/Всесвіту, хаосу перемінних — саме ті фіксовані і незмінні відповіді, які потрібні мені.
Точніше, я орієнтуюсь на ці відповіді і вони якось раз за разом, все частіше визначають перемінні, відсікаючи зайве і даючи все більше тільки того, що потрібно.
Так, я зрушив велику глибу ставши взмозі нарешті створити сайт свого власного імені, не орієнтуючись на допомогу, не очікуючи ще чогось.
Вчора мені вперше за декілька років тато написав — запропонував продати мою гуму з мого старого авто, — і я зрозумів що легко продам їх.
Я усвідомив що мені корисні щоденники — я захотів його вести, почав вести, а потім коли платформа мене не задовільнила — за декілька годин переплигнув сюди і вже незалежна платформа та творчість на ній дала наступний поштовх та ідеї…
… і не змінив стратегії буття і підходів. Тобто, зрадів спілкуванню, і так далі.
💔 Так, забув, вийшов і поки не розв’язався ексцес з одним клієнтом. Проте — я знав чому я скандалю, я розумів чому я правий і не дав вдарити ні по моїй самооцінці, ні по чоловічому страху, ні по професійним якостям, по кожній з яких топталися як могли, і насправді не ліві клієнти, бо чому б вони стали моїми клієнтами якби я не довірився що вони Freedompeople?..
💔 Так, забув про провал побачення!.. Така ж ще була неочикувана тєма і щастя, я аж не повірив своїм очам, проте не став принципово ніяк очікувати, ну, буквально максимально не відволікаючись від справ і своїх темпів порядку… і ніхріна не вийшло. І я зрозумів, що так непередбачувано мені може бути скоріше не потрібно ніж потрібно… мені тут теж не аудиторія, а однодумці потрібні… LOL
😌 Ну, з приходом мокрої та холодної пори настала важка фаза і я почав розмірковувати, куди себе подіти. На спорт, який мене завжди бадьорить, трохи перестало вистачати натхнення та сил… на книжки та знання раптом теж… і я продовжив робити сайт та формувати свій крок по творчій самореалізації та професійній підготовці — бо я зрозумів, що WordPress можна ще краще продавати ніж Tilda/Wix!. Словом, задраяв люки, та почав заглиблюватися… аж раптом:
БУМ
І ось. Білий лебідь заплив 🙂
Нажаль, я поки не читав цієї книжки Насіма Талєба і не знаю, чи правильно я використовую термін… але суть, сподіваюсь, зрозуміла.
Я отримав дуже цінну, важливу, та значиму можливість і сподіваюсь все вийде. Побажайте мені згоріти в пеклі ROFL
Ще одна важлива сходинка у моєму сюжеті проступила на поверхні реальності. На дзеркалі буття… суть її і зміст ви не пропустите.
Найцікавіше в цьому — не суть подій, а те, як я сюди прийшов, що відчув і як розвиваю ниточку потрібного мені сюжету мого життя.