Виїбали! Господи, наші хлопчики вистояли, подужали, склади свої голови і здоров‘я, але посунули їбучу гадіну і тепер вже криє звуками приємними та з перспективних сторін, хоч і ближче до моєї схованки в полі. Проте, фішка схованки Відлюдника в тому, що вона може бути будь де… тому я спокійний. Хоча, думки про можливість помсти поїхавшого з розуму путіна, а також інших непередбачуваних варіантів розвитку трішки мене і засмутили…
Хоча це в принципі більше схоже на здорову недовіру, я наче боюсь сильно сподіватися… плюс, я турбуюсь про ті міста, які відрізаються, за долю воїнів “Азову” які в Маріуполі. І ось це от — продовжується.
І ми руйнуємо ворога як можемо, і вірю, що зруйнуємо. Було ще декілька думок і симпатичних замальовок, проте не лишилося на них сил… сьогодні плідно попрацював головою, і на ногах.