Цей, наприклад, вже 19-ий останній, і, оскільки сьогодні з самого ранку почалося масоване бомбардування околиць міста, а потім почало просуватися все ближче до мене, то я вирішив сьогоднішній допис вести в режимі живого часу, оновлюючи запис з часовими нотатками.
Сьогодні початок нового тижня і це, схоже, буде важкий тиждень. Росіяни спробують взяти Київ, продовжать рівняти із землею Харків, Мелітополь, та інші міста до яких можна досягнутися. Нова Каховка зруйнована. Херсон намаються перетворити на осередок “Народной Республіки”, тому не криють. Коротше, сідайте зручно, пристібайтеся до крісла…
12:26 🛁 — прості речі, доступні у мирний час, типу душу, шаурми на вулиці або теплий хліб, стають не стільки недоступними, скільки немислимими з нинішнім форматом буття.
Ну коли ніжитися у ванній? Коли смакувати каву, приймати алкоголь, тощо? Ні, радіти ми собі не дозволяєм, страх не заважає діяти, проте такі питання неочевидні, поки не опинишся в умовах війни.
Врешті-решт, отримання саме цих простих речей, дає відчуття що все буде добре, надію та можливість просуватися далі і чим гірше позиції з яких ми стартуємо, тим приємніше та значніше відчуваються будь які позитивні досягнення та мирні явища…
23:37 😴 — буквально не вивіз сьогоднішнього дня… розвалився. Хоча фактично, був наче не пасивним і навіть функціональним, але не просунулось головне, що може наблизити нас до перемоги і моє безсилля проти власного потенціалу, а також соціального, сьогодні відчувалося дуже сильно.
Я непродуктивно пережив зміну умов мого існування і провів 8-10 годин цього дня на 25-33% корисності… при цьому, 50% навіть не просто витратив не по ділу, або в бездіяльності, а на такий формат проведення часу, який не такий, який міг би принести користь та на який би я хотів витрачати час…
Війна продовжується і продовжується відлік на хвилини і сьогошні я міг працювати багато корисних хвилин, але не зміг. І, я отримав вешику користь навіть з такого часу, отримав новий досвід взаємодії та інфу про себе і соціум.
Проте, під тряскіт шибок, я констатую розчарування собою, хоча вочевидь, що я зміг лишити тверезу голову і всі ці 8 годин, хоч і відволіктися думками, емоційно, та внутрішньо, все ж — зберігав ціль, а головне, бачив що робиться не те що мій розум хотів би щоб я робив… тобто, тепер я буду знати, що це помилка 🙂