Сьогодні прожив буквально весь день так, наче війни – немає. Тобто, прокинувся вранці, зробив руханку, потім підвезли передачу яку треа запакувати – дуже мирний товар, навіть розповім, алкоголь, пляшок мабудь з 20, я не рахував. Потрібні люди, а я по справах постійно відправляю. Потім магазин, там раптом виявилося купа продуктів і такі дефіцити, типу яєць… прямо зараз чутно виє сирена, а десь по стелі тупцяють дитячі ноги… потім поїхав по справах, одній, другій, третій. Не дивлячись на блок-пости, в цілому наче звичайний робочий день, просто все закрито.
Далі ще декілька перевірок, а потім, робота вдома (руками і головою). Хоча, буквально вся ця діяльність власне і викликана війною, бо сьогодні неділя і я може б хотів відпочити, проте кожен день, кожен час продовжує бути для нас дуже важливим, навіть тоді, коли нас не бомбмлять…
Проте, стан свідомості відчутно зміщується і, звісно, у цьому відіграє велику роль затишшя, яке на моєму фронті утворилося в результаті концентрації зусиль росії на інших напрямках (пробираються до моїх батьків, наприклад, продовжують нищіти Маріуполь, завдають удари по Миколаєву, і ще безлічі невеличких населених пунктів + утримують велику територію та багато людей…).. так от, стан свідомості ще зміщується і я сьогодні не на справах, а на думках приділяв увагу співу пташок, дівчачим дупкам та всякій іншій красі.
У мене вийшло.