Не помирати, відступати, вибиратися, боротися, не здаватися, не взаємодіяти, саботувати, — це, мабудь все-рівно не повний перелік тих варіантів спротиву та відсічі, які можна давати буквально на всих рівнях існування і у будь якому масштабі.
Сьогоднішні розмови: чи буде коврове бомбардування Київа, чи буде ядерний удар. На кіберфронті я вже дізнаюсь і бачу про поразки, і це сумно. На інших фронтах я бачу що не дороблено і можна доробити і допомогти людям, але не вистачає сил та ресурсів це зробити так швидко, як здається це можливо.
Але це не можливо з мільйона причін, починаючи від стану речей довкола того, хто вважає це можливим, і закінчуючи реальним дефіцитом певних ресурсів.
Вчора був не просто дощик, а справжній весінній дощик і коли я потрапив на двір, то відкрив, що газони захоплені зеленню, а у повітрі з останніми пильними вітрами, від яких буквально зривало дахи, здуло будь які ознаки зими та запахів холоду. Весна зайняла свої позиції. Природа завжди перемагає 🙂
І в людині, нажаль, частіше перемагає природа, гени ніж розум та свідомість. Я не кажу, що розус та свідомість якость протиставляються генам або інстинктам, навпаки. Усвідомлені принципи роботи інстинктів, накрилад, дозволяют краще їх опанувати, розвинути, використати. Це стосується будь чого.
На війні, коли питання виживання, дефіциту ресурсів, швидких рішень, мобільності, гнучкості та загартованості стають ключовими, дуже багатьом людям складно на них відповісти. Багато хто піддається обставинам і рухається відповідно до ситуації, але багато хто не робить взагалі нічого.
Війна швидко показала, що різниця між людьми проявилася й у абсолютно різних реакціях на події
По результату першого етапу, який можна ознаменувати як велике перегрупування росні, ми бачемо багато людей яким дуже не пощастило, багато людей яких розпорошило по всьому світові, багато людей які зробили свій вибір на користь держави, суспільства і поставили на кон свої життя та долі, і так далі. Проте, серед цих груп є багато тих які вижили, і, нажаль, тих, які залишили нас. Аналізувати щось стосовно жертв цієї страшної війни росіян проти українців, точніше, цього етапу багатовічної війни, я, звісно, не буду. Проте, вибачте, стосовно тих хто вижив, я дозволю собі легкий зверхній псевдонаучний антропологічний аналіз, який необхідний мені для ілюстрації головної тези цього посту.
Серед виживших, хто воює, хто окупований, хто у вільному місті, а хто за кордоном, є ті, хто зміг покращити своє буття, а також ті, хто його погіршив. Без базару, не бачу покращень тих, хто воює на передку, хто там же бореться за перемогу, ці люди тупо герої і я гадаю що вони заслуговують на довічну пенсію від нашої громади, а також сподіваюсь що багато хто з них може повернутися і до роботи своїми цивільними талантами,які у деяких просто видатні…
Проте, ті хто постраждав від війни, опинився у одинаковій ситуації постраждалих разом із буквально всими громадянами країни, за виключенням двох категорій, які я назвав вище.
Тому, саме постраждавши по-різному, хтось міг набути відповідної різниці у положенні справ у житті я скажу чому це важливо коли просплюсь… втомився, думка зайво блукає 🙂