Відведення військ, звичайно, не відведення, а просто відступ від неможливості та абсолютній безперспективності захвату, оскільки відсіч люта, а наслідки деградації та краху вже нарешті даються в знаки… проте, надалі є варіант ядерного бомбардування, коврового, або кривавого та террористичного і ці нелюді почали з останнього… у захоплених містах тривають катування, страти, знущання та згвалтування. Росіяни вмикають пропаганду по ТВ та радіо, тиснуть на людей, морять їх голодом, шантажують, знущаються та крадуть українську гуманітарку і роздають наче свою… це жахливі процеси від яких стине кров, але вони прямо зараз тривають у 10… 15, може 30 або більше населенних пунктах. Навіть якщо там лишилося по 1000 людей і це таки стільки міст, то це тисячі людей. Звісно, упирів та їбаних гвалтівників на всих не вистачить, але це жахлива кількість постраждалих… і найстрашніше для нас зараз не перспективи таких самих речей, коврові бомбардування або ядерна зброя. Ми страждаємо зі своїми. І ми витрачаємо ресурси та сили на те, щоб знайти можливість допомоги наряду із рішенням вже тих питань, які кожен із нас почав вирішувати успішно, або просто може виконувати і виконує.
Особисто я, нажаль, не додав відчутно корисних речей, хоча звісно, працював і онлайн, і офлайн у всих тих моментах де міг відгкнутися на своєму рівні, на рівні локального, загального, військового або гуманітарного волонтерства. Більше всього користі, тим не менш, кожен досягає у своїх основних проектах, різновиді або типі діяльності.
І я просто закликаю не переставати долучатися і боротися, не дивлячись на те, що у тумані легко розслабитися і загубитися, адже не відно ніхуя і іноді мало що допомагає