Сьогодні жахи війни продовжуються і у тому ж дикому, жорстокому стилі. Вони просто вдарили по вокзалу, намагаючись, як із Буком та Бучею — видавати це за провокацію та підставу українців з ціллю розжалобити Європу, та підсилити бойові настрої в суспільстві. Та ми блять кожен день підсилюємося, стикаючись зі смертю і наслідками вторгнення, яке досі продовжується. І поки воно продовжується, не бачу можливості і навіть потреби шукати інші зацікавлені сторони, коли зацікавленість в руйнації українських інститутів зазначає росія, яка веде бойові дії проти українців.
Аналізувати підстава-не підстава, це глупість, бо у вас немає бути інших думок окрім свого виживання, успіху, підтримки та допомоги близьким, громаді та країні, хоч і названа останньою. Якщо ніхто з ваших не в біді, або допомогти нікому не можете, або не хочете, то подумайте блядь про завтрашній день, вибачте. Він не буде легким.
Не прийде ні Байден, ні Джонсон, ні Європа. Гроші будуть розподілятися зверху, а великий підйом економіки станеться тільки коли до грошей під’єднаються бізнес-процеси, чи фінансові процеси, вибачте, в теорії економіки я профан, але головне у цьому великому господарстві зрозуміло будь якому вдумливому менеджеру з досвідом. Проте, лише одиницям з них зрозуміло як зробити щоб і процес війни продовжувався і його вплив на економіку зменшувався, і ще й втрати інфраструктури та величезних ресурсів не відчувалися.
Добре, що нам можна думати лише про себе та вплив на перемогу. Якщо продовжити це робити, то ми допоможемо ЗСУ та іншим хто воює, дотиснути ворога і можливо, навіть претендувати більше ніж просто на призупинення бойових дій. Можливо, воно того варто.
Проте, і перемогами, які дарують нам наші герої і дають нам відносний спокій, можна скористатися та підсилити свої позиції, вивозячи ті жахи, які буквально сипляться нам на голову, та лишаючись дієздатним.