Оскільки я не веду детального та якісного щоденного огляду, а щоденне повсякденне буття довколо мене покищо і слава Богу, не має відвертого відчутного відбитку війни, окрім, звісно, воєнного стану та країни у війні (sic!), з багатьма витікаючими наслідками… проте, особисто я, кожну хвилину і добу, прикладаю максимум зусиль на перемогу та успіх так, наче ворог не ускладнив все моє існування і окрім особистих проблем мені не доводиться вирішувати безліч проблем інших та оточуючих, тобто — громади… сьогодні для того, щоб допомагати цій громаді, з’їхалося цілих 5 президентів оточуючих нас країн і найбільш активних участників протистояння з Росією… я б хотів послухати, що з цього приводу теревенить пропаганда ворога, проте, я можу витратити цей час на те, щоб стати ще більш сильнішим сам та допомогти стати сільнішим бійцям, країні, комусь із цивільних… для цього мені потрібно теж багато сил та часу.
Проте, війна росії проти України це серйозна річ, і я б мабудь пошукав би не тільки інфу про напругу у ворога, а й аналітику про ядерну зброю, абощо… проте, все виглядає так, наче ця війна буде продовжуватся і наступи повторюватися, і навіть після ядерної зброї лишиться кого з українців рятувати та визволяти… тому я все-рівно буду приділяти цьому не тільки регулярну увагу, а і робити певну роботу, яку спробую також висвітлювати в рамках хронік цієї війни, що може збільшити цінність моїх спостережень і, відповідно, красталізації корисних висновків з них.
Дуже хочеться вірити, що ці 50 гарячих днів будут дійсно найгарячішими, що невеличка група українських військових, скільких б їх не було, в Маріуполі, дійсно б існували і протистояли, і могли захищати місто на скільки це можливо і в тих районах де це можливо…
Окрім того я переживаю за дуже близьких знайомих, які заховалися на косі в окупованому Бердянську… мені не витачає сміливості подзвонити їм і запитати, як вони там маються… проте, мені вистачає сил і енергії рухатися далі і я не хочу вимучувати з себе публікації про те, чому я намагаюся присвячувати не все, а тільки потрібне (увагу, час, ресурси). І в плані інформації — це точно не регулярне інформування, а скоріше ірегулярні спостереження, погляди, та накопичені зміни, які, я сподіваюсь, будуть все рідшими і менш драматичним, а подальша деградація і деструкція росії відбудеться більш-менш тихим шляхом, хоча нас чекає ще багато тероризму, обстрілів, наступ, погроз і страхів, це точно. Проте ми не будемо в цьому і так жити. Ми станемо сміливіші, сильніші та добріші, але зліші до ворогів.