Росіяни захопили другу станцію електрогенерації, масовано обстрілюють жилі масиви Харькова, Миколаїва, Ірпеня. Гостомель став перехідним містом, у Бучі триває бійня. Йде обстріл та прориви Броварів. ВСУ та силовики продовжують відпрацювувати ворожу армію, нарощуючи потужність та сили за рахунок мобілізації та допомоги з усих куточків світу 🙏
Це дозволяє максимально сповільнять просування противника, наносити йому максимально можливий в цих умовах збиток, проте не може його зупинити, і він просочується все глибше і глибше, досягнувши вже глибини в 25 км від столиці.
Мені пощастило мати буквально ідеальні умови виживання, по суті кращі за ті, які у мене були до цього, хоча я йшов на передову. Проте, передова прийшла до мене швидше ніж я до неї, а я, натомість, осмислив та пережив багато важливих кроків, які мені вкрай потрібні, оскільки б банально не дозволили продуктивно вижити на цьому кипів війни. Я б втратив значно більше, ніж втрачаю зараз, а так я буквально набуваю соціальний ресурс взаємодії, а також отримую прискорений курс практичного пізнання людства у найстрашніших умовах… :_(
Правда, можливо — не на довго
LOL
Соціальна взаємодія зараз така широка, продуктивна та якісна, що я, на своєму довоєнному розбитому ресурсі, нажаль не встигаю, хоча фізичного та духовного розвитку достатньо, щоб зберігати особисту та побутову продуктивність не дивлячись на те, що перше бажання битися та вмирати змінюється бажанням боротися та перемагати, і перспектива бути ядерним попелом або воронкою вакуумної бомби, все яскравіше відчувається як та, яка не є вершиною моїх мрій та життєвих цілей…
І питання мого особистого компромісу у формах боротьби та відступу, для мене все ще не розкрито…
Навіть рватися в герої мені не цікаво, оскільки я хотів би привернути увагу до моїх спостережень, у приціл яких потрапляє те, що я вважаю дуже красивим та заслуговуючим на увагу, а також до справ, проектів, я не хотів би пошани або слави… може авторитету та заслуг, але власне в результаті того, щоб спрацювали мої ідеї, а не щось ще, особливо така первісна історія, як війна… проте, для роботи моїх ідей потрібна не гірша Україна ніж у нас була до війни, і окрім боротьби за це, ми не можемо нічого зробити, поки фронт не наблизився до нас, та не поглинув тим станом подій, коли обирати нічого…
Думки про це спустошують та паралізують не гірше бомби і сьогодні був день, коли я відступав. Місто та збройні сили всих видів та сил — стоять. Волонтери, активісти та безліч героїв — боряться і тиснуть… ми тут робимо багато різних дрібних та різних завдань, а також приймаємо участь як в он-лайн, та оффлайн процесах. Спочатку я їх не висвічував, хоча у мене є цілий розділ “ВІЙНА”, тому що сенсу у моїх писульках та підбірках поки не багато, особливо з погляду на те, що я в місцях неспокійних і тільки нещодавно щось завмерло, потім погіршилося і знову завмерло, а тепер отримало різко знову тенденцію ло погіршення, адже вибухи не дають відпочивати і відновлювати ресурс…
Проте ми справляємося. І переможемо ✊🇺🇦