Мій життєвий шлях провів мене до сього моменту звивистим маршрутом, але ніколи я не мав стільки досвіду, сили та свободи, як зараз. І надалі, цей блог, як і все моє існування, буде спрямоване на подальше поглиблення цього ресурсу та його покращення.
Будь які перешкоди які я міг придумати і мати протягом 38 попередніх років життя, на даний момент повністю усунені
Адже, нажаль і нащастя, процесом не можна володіти, над ним можна тільки панувати. Втратити панування можна так же легко, як і набути, — достатньо перестати будувати палац з піску і його змиють хвилі часу.
Найбільша хвиля це смерть, і з військовою агрессією держави-терориста росії, ця хвиля не тільки загрожує, а й щоденно змиває не чужих мені людей, за чию підтримку і за процес який ми ведемо в ході нашої національної визвольної війни проти росії я відчуваю велику відповідальність. Власне, саме існування і держави України у її історичних кордонах які були до окупації Криму і Донбасу — це моя відчутна і повсякденна мрія, і потреба.
Національний аспект існування як і конкретно ця територія і ці люди, були моїм свідомим дорослим вибором. Тому я міг би сказати, що ці моменти реально повсякденно не виходять з мого поля зору і обмежують мене фізично, інтелектуально, емоційно і навіть просвітницьки, бо я напряму немаю ніякої далежності від цієї території, її економіки і, навіть людей… і саме це робить мене тепер у цій ситуації вільним.
Адже за головний момент — хвилю яка мене вб’є, я відповідальності не маю. А до того, маю берегти свою шкіру, бути відповідальним громадянином і активно нарощувати свою допомогу і підтримку ЗСУ. Це все +++
І через свою дикість, масштабність і важкість, російсько-Українська війна це хоч і тепер найбільш сутттєвий фактор мого буття та умов буття, він одночасно і найменший, бо локалізується найпростіше, найменшими затратами.
Роботи ж найманим співробітником я позбувся 1-го листопада, і пропрацював там майже рік, спочатку щоденно, а після активізації війни — триденно, з виїздом в місто та руками в своєю присутністю.
Я не працював так ніколи 🙂
Навіть приблизно. Я працював журналістом і потім виготовляв контент за комп’ьютером аж до 33-х років. Тому мені було дуже цікаво спробувати такий формат роботи у невеличкій комерційній фірмі.
Плюс мені потрібен був кеш, власне сам комп‘ютер у мене не дуже працює, а авто дуже потрібне для господарства і розвитку життя на землі… завдяки безкінечно добрим людям така можливість знайшлася. І до свого досвіду роботи у оффлайні найомним відео-оператором і таксистом, додав ще й цей, сподіваючись розвинути його до великого співробітництва і значимої участі, але не зміг. Головне: через те, що не вистачило клепки домовитися із власником і бути більш стриманим та чемним.
Але я не був чемним та стриманим, бо через абсолютно непотрібні та ідіотські навантаження, я суттєво втрачав можливість власне дістатися до компьютера, роботу за котрим я за цей рік таки опанував, але з настанням холодів та великими навантаженнями по тій роботі, — не міг цю роботу тягнути.
Потреба адаптуватися до умов життя в енергетичному тероризмі росії теж сильно трансформувала пріоритети
Я не міг лишатися на роботі яка вже несла пряму загрозу моїм core values&processes, попри свою легкість, зручність та потенційну прибутковість.
Але тут є trick. Коли я думаю що міг би заробити на авто ще більше, я не думаю про час який би це вимагало (+2 години) і можливості які б це забирало (масштабуємі та власні). А моя ціль є не гроші, а прибуток, і не зараз, а завжди.
Для цього цій роботі потрібно було еволюціонувати і зірвавшись, я спробував натиснути щоб прискорити цей процес. Так, я міг легко досягнути цих цілей без тиску і нестриманої агресії. Але who cares? Все вже сталося.
В майбутньому мені варто розуміти, що міра моєї підлеглості йде з фінансовою компенсацією, її зростанням, та ясною перспективою цього, а такою мій інтерес у темі бізнесу, у відповідальностях по ходу бізнеса, або, найкраще — у власності бізнесів 🙂
Мені не цікаво без розвитку, я завжди досягаю стелі у можливостях систем і в подальших партнерствах це треба вже врахувати.
І критерієм успішності буде присутність відчуття такої ж волі як зараз
Для того, щоб краще її зафіксувати, я спробую частіше писати і відслідковувати трансформацію аспектів мого буттям, враховуючи те, з якими завданнями я починаю цей етап і з якими надбаннями (досвіду, сили, дисциплінованості (точніше ненедисциплінованості)) та амбіціями, то може таки вийти щось цікаве.
Побачимо