👓 На четвертий день роботи за комп‘ютером я навчився вдягати окуляри вже в половині моментів роботи за компом!.. *вклоняється, приймає бурні овації*
➕ Я зміг структурувати поточну роботу і в обох відкритих проектах дійствся до діла, зробивши мікроскопічні кроки… все-таки тренування відвідання НП та всякі дровішні справи трохи відволікли. Або, що вірніше, — я відволікся бо все ж таки був розфокусований стосовно цих дій. Проте, вже і не сфокусований на яку-небудь безкорисну або шкідливу маячню.
📽 Замість сіткомів, доречі, шматками подивився протягом дня цілу повнометражку! Обрав комедію “Daddy’s Home”. На відміну від багатьох фільмів Уіла Феррела, цей не самий відстійний. Прямо майже без крінжів, хоча одну вже геть перекручену сцену я все ж таки вирізав перемоткою. Є пару моментів, до появи яких в фільмі та сценарії у мене прямо великі запитання, а все інше в комплексі дуже терпимо. Одна чи дві, а, ні, та штук п’ять сцен прямо уматові. Одна реально вбила. А, ще прикол, что персонаж Фаррела якніколи не виглядає повним безформеним чучелом, а реально такий типаж. Ну і Марк Уолберг для різноманіття реально старається і у такому якісному монтажі не тільки мазає руками, а й реально показує шось. Найс. 6/12.
Заглиблюючись в себе, я автоматично заглиблююсь і в свої спогади, яких виринає все більше і більше і які, по суті, як відрізало після мого нервово зрива внаслідок ендокринологічного збою. Раніше я викростовував документи, але більше — вони лишились порожнім накопиченням. А от гортаючи вже електронні щоденники, я в режимі кризи ліквідовував проблеми.