Іноді тіло дає збій, коли у нього не вистачає сил компенсувати навантаження, які я на нього покладаю.
Воно може ламатися, ранитися і потрапляти в безліч важких і веселих пригод.
Найпростіша, найлегша форма, це, на мій смак, все ж таки застуда чи якийсь розлад системи травлення, або навіть наш спаситель і друг — головний біль…
В такі періоди особисто я прокидаюсь наче в комп’ютерній грі після втрати всих досягнень та отриманих навичок. В звужений фокус свідомості потрапляє лише обмежене коло завдань, ти можеш вкладатися в різні процеси обмежений об’єм сил… але зберігаються знання.
І ти маєш досвід виконання значно більшого кола завдань. У тебе в зараз було наплановано, хоч ти і не пам’ятаєш я не взмозі згадати, продертися через головний біль і запаморочення.
Тому, ти просто застосовуєш знання на тому об’ємі сил який є. На тому — що можеш поробити. І робиш 🙂