Сьогодні один з тих днів міждуосіння, коли вже й листя нема, але ще нема і морозів. При тому, може навіть не дощити, а сьогодні ще й не дув вітер і не літали ні дрони ні балістичні ракети. Точніше, вони то літали і літають зі страшною силою, але більше на лініі зіткнення і по нашим містам-героям…
Прості українці яким не випала честь захищати батьківщину у лавах збройних сил, продовжують свій нелегкий шлях воїнів, але кожен — свій… і без розпорядку та правил. І взагалі:
Ступінь важкості у будь яких умовах залежить не від цих умов, а від того, хто їх сприймає
Мені, нажаль, не вдається приступити до обрізки дерев, але сьогодні один з тих днів, коли я можу повернутися до чистої інтелектуальної праці, і саме це усвідомлення та насолода від цього, нажаль, використала всі мої ресурси і навіть затримала за вечірніми записами до незвично пізнього часу. Те що мені тепер завжди вдається — це відпочити. Тому, #надобраніч всим хто це прочитає 🖖