Поступово, концепція, сформульована в ході повсякденних роздумів та пошуків, перетворюється із простого словосполучення на позначення певної стратегії.
Дисципліна мислення, полягає, вочевидь, в певній культурі проживання своїх когнітивних процесів.
Ціллю ДМ є досягнення продуктивності у повсякденній активності свідомості та розуму.
Все починається із спостереження, запам’ятовування та нотаток про ті думки та процеси, які відчуваються та бачаться всередині.
Все продовжується із усвідомлення своїх особливостей, сильних та слабих сторін, а головне — цілей.
Продуктивністю мислення стає сума вольових зусиль, які підштовхують до дій, а також до тих процесів, які спостерігаються як якісні зміни у існуванні, а також самому процесі мислення. Таким чином, продуктом мислення стають висновки, які ведуть до дій, або аналізу тих питань, які впливають на дійсність.
Для досягнанння цієї продуктивності, я почав користуватися деякими поняттями та критеріями, які вже зараз можна рахувати елементами стратегії (підходу), проте навряд чи можуть поки бути якимось рецептом або універсальним підходом. Тут більше інформації я сподіваюсь знайти в більш спеціалізованій літературі, на яку вже надіслав Всесвіту запит.
У цьому підході я прагну до постійного звертання уваги на якість, зміст, направленість, джерело, думок, відчуттів, бажань, тощо… і, відповідно, виділяю: тишу, загальне роздумковування, тривоги, аналіз, синтез, — словом, типологізація явищ.
Це доволі швидко дозволило мені почати помічати в собі цілий набір типових паттернів, за яким думки розгортаються в моїй когнітивній системі і ведуть до продуктивності, або ні. І те, що не веде до цього, я назвав сміттєві когнітивні процеси, тобто шум.
Критерієм “сміттєвості” я вважаю зараз те, на скільки далеким, безсуттєвим, невідповідним до загальних цілей, задач моменту, та моїх потреб, є думки, відчуття, тощо. І я побачив дуже багато такого, що було просто тривожною хаотичною когнітивною активністю, яка не пов’язана навіть із моєю індивідуальністю. Точніше, із неї витікає, але її не виражає.
Поділивши думки та процеси на більш і менш принйятні, а також взагалі типові й атипові, я відчув, що просте словосполучення дисципліна мислення, стає певним процесом, який я для відпрацювання завжди якось називаю, та структурую. Ось 🙂