Просто вирішив і почав 🙂 звісно, для максимальної оптимальної і взагалі можливої стабільності, треба план, треба писати наперед. Але скільки так можна? Я що, блін, президент, чи мене хоч хтось читає??? Якщо напишу щось цінне, то виправлю блять, але якщо кожного дня я думаю про писанину, прагну робити і показувати фотографії, та рухаюсь вперед через аналіз у щоденниках та візуальних інфографіках, то значить це для мене важливо.
І я відчуваю багато віддачі коли роблю те що мені подобається, ще більше енергії, коли це подобається іншим, ще круче, коли комусь допомагає і є зворотній зв’язок і так далі і тому подібне…
Я відчуваю багато потреби у пошуці однодумців і висловленню не самої популярної, не дуже оригінальної і нічим не корисних для більшості думок.
Тому спробую це робити системно, та послідовно.
Замість публікацій хаотичних та часто порожніх, — перш за все однієї, найважливішої. Об 11:11 для натхнення або о 22:22 з підсумком.
У цю публікацію я хочу вкладати і своє его і своє буття, та спогади, і актуальні речі.
Я не прагну сказати нічого оригінального або глибокого чи духовного та мудрого, я не буду навіть робити вигляд, що моя писанина чогось варта. Я просто дійсно про це, таке і так мислю. І коли формулюю для публікування, то як би домислюю до фіналу, тому це продуктивний інструмент ментального розвитку для мене.
Критеріїв у процесу який я так огульно затіяв, буквально немає. Точніше, є прагнення публікувати щоденно у цих мережах без обмеження, але мінімум у 11:11 або 22:22. При тому, у ФБ, Інста, й Твіттер йде за можливості унікальний контент, тобто мінімум 3 фото або 3 кадрування.
Плюс, три професійних акаунти з бджільництва: це мені важливо для реалізації пасіки.
Ну, а вся локалізація публіцистичної активності вивільнить мої ресурси, необхідні власне для зробітку і матеріального розвитку, енергію на який мені без повноцінного шарінгу — попросту не отримати. Перевірено
